Анка Бенера та Арнольд Естефан
Анка Бенера (н. 1977) та Арнольд Естефан (н. 1978) з 2011 року разом працюють над інсталяціями, відео та перформансами, які використовують наукові методології для виявлення невидимих структур в основі історичних, суспільних і геополітичних наративів. Їхні нещодавні роботи зосереджуються на феномені антропогенних ландшафтів, де трансформація території нерозривно пов’язана з насильницькою політикою держави й надмірною експлуатацією ресурсів.
У 2022 році Анка й Арнольд отримали Премію Бірґіт Юрґенссен від Федерального міністерства культури, мистецтва, державної служби та спорту Австрії та Академії образотворчих мистецтв у Відні. Нині вони є творчими резидентами Постсоціалістичного арт-центру при Університетському коледжі Лондона. Їхні роботи демонструвалися на міжнародному рівні, у тому числі на «Manifesta 15», «Barcelona Metropolitana» (2024); «Creative Time Summit»; у BAM, Нью-Йорк (2024); Музеї Тенґелі, Базель (2023); «Whitechapel Gallery», Лондон (2023); «Trafó Galéria», Будапешт (сольна виставка, 2021); «Migros Museum für Gegenwartskunst», Цюрих (2021); MUCEM, Марсель (2019); «FRAC des Pays de la Loire» (2018); «mumok», Відень (2017).
РЕПЕТИЦІЇ ЗАРАДИ МИРУ
2023
2-канальна кольорова 4K-відеоінсталяція, стереозвук, 16:26 хв,
сіно, перероблені дерев'яні дошки, гілки дерев, текстиль, хутро, військовий трипод, батіг та інші знайдені матеріали.
Уявіть собі пасторальний ландшафт, де ритмічний випас тварин злагоджено суміщається з розкладом військових навчань, тож вівці сюрреалістично співіснують із бронетехнікою. Це своєрідне поєднання характеризує повсякденне життя в Чінку, трансільванському селі в центральній Румунії.
Легенда XVI століття розповідає про Урсулу, жінку, переодягнену чоловіком, яка успішно прогнала загарбників (тоді то були османи) надзвуковим ударом батога. Кажуть, ця оповідь зародилася саме в Чінку, де сьогодні розташовано одну з ключових зон бойової підготовки НАТО в Румунії.
Робота «Репетиції заради миру» вдихає нове життя в легенду про Урсулу на тлі сучасного пасторального ландшафту під окупацією, використовуючи акустичну силу клацання батога як заклинання. Фільм змальовує сучасну Урсулу, яка протистоїть сучасній бронетехніці й спирається на потенціал місцевого ритуалу. Засвоївши елементи хореографічного військового лексикону на кшталт тактичних сигналів руками, вона переплітає їх із давньою практикою клацання батогом.