Артур Жмієвський
Артур Жмієвський народився 1966 року у Варшаві, Польща, де живе й працює і сьогодні. Навчався на факультеті скульптури у Варшавській академії мистецтв (1990–1995) та в Академії Герріта Рітвельда в Амстердамі (1995). Працює з інсталяціями, фотографією, відео й фільмами, досліджуючи соціальні й політичні проблеми. Часто звертається до тем травми, пам’яті й колективного досвіду. У 2000 році отримав премію «Fondazione Sandretto Re Rebaudengo Per L’Arte» за роботу «Око за око». Його фільм «Повторення» було представлено у Польському павільйоні на 51-й Венеційській бієнале (2005), а стрічку «Вони» (2007) демонстрували на «documenta 12» у Касселі. Під час резиденції DAAD у Берліні (2007–2008) створив серію «Демократії». У 2012 році курував 7-у Берлінську бієнале. Серед нещодавніх персональних виставок — показ робіт у Павільйоні сучасного мистецтва у Мілані (2022), що супроводжувався публікацією масштабної монографії. Роботи митця зберігаються у численних міжнародних колекціях. Лауреат премії «Ordway Prize» 2010 року від Нового музею (Нью-Йорк) та «Creative Link for the Arts».
ПАМ’ЯТНИК-МАВЗОЛЕЙ ЧЕРВОНІЙ АРМІЇ. РЕКОМПОЗИЦІЯ
2024–2025
фотоколаж на папері
Створено Музеєм сучасного мистецтва у Варшаві, Центром дослідження візуальної культури та RIBBON International для Київської бієнале 2025
Артур Жмієвський зробив чорно-білі світлини із серії Червона армія на Військовому кладовищі у Варшаві. Вони презентують дві групи персонажів – Героїзм Єжи Ярнушкевича та Пожертва Станіслава Лісовського, які є частиною пам’ятника, зведеного на честь Червоної армії, визволительки Польщі. Персонажів показано не так, як вони виглядають насправді: митець створює новий наратив за допомогою цифрових фотоколажів, він шукає приховані, невидимі на перший погляд деталі пам’ятника. Зображені на світлинах місця, відірвані від контексту та наповнені гомоеротичними конотаціями, порушують питання про нову контекстуалізацію пам’ятників та яким чином необхідно поводитися з нашою політичною спадщиною як джерелом конфлікту і, водночас, культурним надбанням. Маніпулюючи образами солдатів Червоної армії, митець перекомпоновує пам’ятник, як пазли, щоб показати, що вони не є виявом шани, а застереженням.
EIKŌN
2025
діорама з восковою лялькою, костюм
Діорама презентує доволі знищену воскову ляльку, ймовірно, 20–30-х рр. ХХ ст., одягнену у стрій сучасного українського воїна. У роботі простежується вплив канонічної естетики традиційних православних ікон, а також пам’ятника Малому повстанцю авторства польського митця Єжи Ярнушкевича, присвяченого пам’яті дітей-солдатів, які боролися та загинули під час Варшавського повстання 1944 року. Накладаючи брутальний досвід сьогоднішньої війни Росії з Україною на досвід світових воєн ХХ ст. та надаючи роботі релігійної конотації, митець підносить образ неживої ляльки-воїна до сакрального рівня, «самого Христа; мертвого та божественного, і брата усіх — і ось він знову лежить тут» (Уолт Вітмен).