Олена Крістофор
Єлена Крістофор (н. 1983, Одеса, Україна) — художниця; живе й працює у Відні. Працює з фотографією, інсталяціями й site-specific проєктами. Спираючись на освіту в галузі архітектури й фотографії, досліджує досвід простору та межі між дво- та тривимірністю. Її творча практика осмислює напругу між простором степу й лісу, заторкуючи теми неприналежності, небезпеки, переміщення й ідентичності.
Крістофор вивчала архітектуру у Віденському технічному університеті й Віденській академії мистецтв. Мисткиня поєднує фотографію, малюнок і скульптурні елементи для вираження глибоко особистих рефлексій щодо сприйняття і простору.
Вибрані виставки: «Альянси дикої природи», «Klima Biennale» у Відні (2024); «Формуємо майбутнє – зараз!» на Австрійському культурному форумі в Пекіні, Ґуанчжоу (2023); «У перекладі: контексти природи», «Sea World Culture & Arts Center», Шеньчжень (2022); «З видом на море», Музей західного і східного мистецтва, Одеса (2019); «Миті моди. Фотографки у фокусі», Державна галерея у Лінці (2019); «Цензурована виставка», «Photo City», Копенгаген (2018); Усього лиш люди», Австрійський культурний форум у Лондоні (2017).

ЯК ГЕРАНЬ ЧЕРВОНА
2025
Полотно, папір, чорнило, скло, фотографія
Полотно, папір, чорнило, скло, фотографія
У своїй роботі художниця Єлена Крістофор досліджує центральну тему антропоцену — втручання людини в ландшафт. Вона розглядає зміни, використання і формування ландшафтів. Окрім фізичних змін, мисткиня також зосереджується на психологічних і сприйняттєвих аспектах. Вона розуміє ландшафт як палімпсест, на який безперервно записуються нові культурні шари й пласти, що формують ідентичність. Особиста історія міграції авторки та пов'язані з нею теми дому й приналежності служать відправною точкою художніх досліджень Крістофор.
У поточному проєкті художниці особливу роль відіграє герань. Ця квітка поширена в Австрії і для багатьох символізує дім, традиції, безпеку й затишок сімейного кола. Однак в Україні, на батьківщині Єлени Крістофор, «герань» має й зовсім інше, серйозне значення: це назва російського ударного безпілотника, який атакує і завдає руйнувань. У своїй роботі мисткиня звертається до амбівалентності герані, поєднуючи аерофотознімки з власного архіву з картографією і дозволяючи дронам писати вірші.