Гіто Штеєрл
Гіто Штеєрл народилася у 1966 році в Мюнхені, Німеччина; мешкає у Берліні. Її масштабна кінорежисерська й письменницька діяльність, зосереджена на дослідженні глобального капіталізму й культурного уявного, перебуває на перетині мистецтва, філософії і політики. Персональні виставки мисткині проходили в Сінґапурському художньому музеї (2024), Портландському мистецькому музеї (2023), «Kunsthaus Graz» (2022), Національному музеї сучасного мистецтва в Сеулі (2022), Міському музеї в Амстердамі (2022), Центрі Помпіду в Парижі (2021), «Park Avenue Armory», Нью-Йорк (2019), Художньому музеї Базеля (2018), Інституті сучасного мистецтва у Бостоні (2017), Музеї сучасного мистецтва в Лос-Анджелесі (2016). Була також представлена на групових виставках в рамках Венеційської бієнале (2007, 2015, 2019, 2024), «documenta 12» (2007) та «Manifesta 5» (2004). Опублікувала збірки «Злиденні екрану» (2012) і «Мистецтво: дьюті-фрі» (2017).
ВИТІК
2024
структура трубопроводу, 5-канальне відео (повноколірне, зі звуком), 21′14″
Ред. 1/7 (7+2AP)
Режисер: Гіто Штеєрл
Дослідження: Філіпп Ґолль
Ідея та візуальне дослідження: Олексій Радинський
Постпродакшн: Крістоф Манц
Встановлення інсталяції: Мануель Райнартц
Виробництво: Люба Кнорозок для Музею мистецтв у Лейпцигу
Люб’язно надано мисткинею, галереєю Andrew Kreps, Нью-Йорк, та Esther Schipper, Берлін/Париж/Сеул
У п’ятиканальній інсталяції Витік Гіто Штеєрл показує зв’язок між напрямками газопроводів, пропагандою та теоріями змови. Центральне місце посідає історія газопроводу «Північний потік» та його попередників. Наратив відео також відстежує, яким чином так званий «культурний газопровід» між Радянським Союзом, чи сучасною Російською Федерацією, та (західною) Німеччиною відіграв ключову роль у просуванні інфраструктури викопного палива. Витік також показує зв’язок між домінантною культурою, колоніалізмом та знищенням довкілля на окупованих Росією територіях, де й сьогодні мешкають автохтонні жителі Сибіру.