Леся Васильченко
Леся Васильченко (народилася в Києві, Україна; живе в Осло, Норвегія) працює з різноманітними медіа: відео, фотографією, інсталяціями тощо. У своїй художньо-дослідницькій діяльності авторка зосереджується на вивченні точок перетину між візуальною культурою, медіатехнологіями та хронополітикою. Співкураторка галереї «Podium», ініційованої та керованої художниками, та засновниця «STRUKTURA. Time», міждисциплінарної дослідницько-практичної ініціативи у сфері візуального мистецтва, медіаархеології, літератури та філософії. Закінчила спеціальність «Журналістика» у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та здобула ступінь магістра образотворчого мистецтва у Національній академії мистецтв в Осло. Нещодавно роботи мисткині виставлялися в Музеї Мунка, Центрі мистецтв Хені-Унстад і арт-просторі «Kunsthall Oslo». Твори художниці увійшли до колекції Музею сучасного мистецтва «KIASMA» / Фінської національної галереї в Гельсінкі, Фінляндія.
ПЛАЧ ВЕРБИ, ВИРІЗЬБЛЕНИЙ У СВІТЛІ
2025
скульптура
кристал пам’яті 5D, плакуча верба, супутникове фото SAR, бетон, відлита форма з епоксидної смоли
Замовлено Музеєм сучасного мистецтва у Варшаві, Центром дослідження візуальної культури та RIBBON International для Київської Бієнале 2025. За підтримки OCA Norway
Цей меморіал належить до уявного майбутнього та досліджує, як пам’ять і скорбота зберігаються у технологічному, культурному та екологічному вимірах. Центральне місце у ньому займає плакуча верба, яка в українському фольклорі символізує циклічність часу, пам’яті та відродження. У роботі поєднано дані SAR, фольклор, оповіді про привидів. У ній досліджуються вербові ліси, які сьогодні ростуть на місці, де колись була вода, – дерева, як божевільні свідки, живі архіви насилля, опору та пам’яті, вкоріненої у сплюндрованій землі. У скульптуру вміщено супутникове фото Каховського водосховища, виконане за допомогою радару SAR (synthetic-aperture radar) після зруйнування греблі в Новій Каховці 6 червня 2023 р., а також оптичний прилад для зберігання даних у форматі 5D – «вічний кристал пам’яті» – створений для збереження даних протягом мільярдів років. Завдяки тому, що він закодований світлом, прилад перевершує папір, плівку і жорсткі диски та виступає водночас метафорою й епітафією глибинного часу: скам’яніле світло, що переносить пам’ять у майбутнє, яке ще не настало. Усередині звучить українська народна пісня про плакучі верби, наспівана голосом бабусі мисткині, голосом, збереженим завдяки технології, створеній для того, щоб пронести його далеко поза людські масштаби часу.