Машид Мохаджерін
Машид Мохаджерін (нар. 1976, Іран/Бельгія) — візуальна мисткиня; працює з фотографією, відео й колажем. У своїй творчості піднімає теми суспільної несправедливості, ідентичності й політичного опору. У рамках докторських досліджень в Антверпенському університеті видала книгу «Свобода не безкоштовна», удостоєну премії за найкращий авторський проєкт на фестивалі «Les Rencontres d’Arles» (2021). Серед інших публікацій авторки — «Помада й протигази» про жінок під час повстань в арабських країнах і «Тканина як спротив». Її роботи демонструвалися у «BOZAR», музеї M HKA, «Extra City Kunsthal», «Red Star Line Museum», у рамках фестивалю «Noorderlicht» (Нідерланди), «Fotoleggendo» (Італія) та «Pananti Atelier» (Італія).
РЕВОЛЮЦІЯ, 2016
«1885, 1920, 1950, 1980, 2011, 2025», 2025
«1885, 1920, 1950, 1980, 2011, 2025», 2025
Художня практика Машид Мохаджерін формує візуальну мову для альтернативних історичних наративів. Особисті історії про роль поколінь жінок і чоловіків в Ірані та на Близькому Сході загалом мисткиня розглядає з ширшої перспективи, у контексті авторитарної та репресивної політичної ідеології. З 2013 по 2016 рік Мохаджерін досліджувала роль жіночих рухів опору в Ірані. У роботі «#революція» авторка на основі візуальних документальних матеріалів, які зібрала, творить колективний портрет жіночої стійкості.
«1885, 1920, 1950, 1980, 2011, 2025» з нещодавньої серії Мохаджерін «Їдучи в тиші» та «Дервіш, що плаче» зміщує фокус уваги на роль маскулінності у формуванні репресивної та авторитарної політичної ідеології. Перед нами подібний до хроніки колаж зображень, який поміщає досвід вимушеного переміщення в історичний контекст іранської політики. Творча практика Мохаджерін демонструє, що контроль над зображеннями й візуальністю може бути формою успроможнення.
