Машид Мохаджерін
Машид Мохаджерін (нар. 1976, Іран/Бельгія) — візуальна мисткиня; працює з фотографією, відео й колажем. У своїй творчості піднімає теми суспільної несправедливості, ідентичності й політичного опору. У рамках докторських досліджень в Антверпенському університеті видала книгу «Свобода не безкоштовна», удостоєну премії за найкращий авторський проєкт на фестивалі «Les Rencontres d’Arles» (2021). Серед інших публікацій авторки — «Помада й протигази» про жінок під час повстань в арабських країнах і «Тканина як спротив». Її роботи демонструвалися у «BOZAR», музеї M HKA, «Extra City Kunsthal», «Red Star Line Museum», у рамках фестивалю «Noorderlicht» (Нідерланди), «Fotoleggendo» (Італія) та «Pananti Atelier» (Італія).
«#революція», 2016
«1885, 1920, 1950, 1980, 2011, 2025», 2025
Художня практика Машид Мохаджерін формує візуальну мову для альтернативних історичних наративів. Особисті історії про роль поколінь жінок і чоловіків в Ірані та на Близькому Сході загалом мисткиня розглядає з ширшої перспективи, у контексті авторитарної та репресивної політичної ідеології. З 2013 по 2016 рік Мохаджерін досліджувала роль жіночих рухів опору в Ірані. У роботі «#революція» авторка на основі візуальних документальних матеріалів, які зібрала, творить колективний портрет жіночої стійкості.
«1885, 1920, 1950, 1980, 2011, 2025» з нещодавньої серії Мохаджерін «Їдучи в тиші» та «Дервіш, що плаче» зміщує фокус уваги на роль маскулінності у формуванні репресивної та авторитарної політичної ідеології. Перед нами подібний до хроніки колаж зображень, який поміщає досвід вимушеного переміщення в історичний контекст іранської політики. Творча практика Мохаджерін демонструє, що контроль над зображеннями й візуальністю може бути формою успроможнення.