Оля Федорова
Народилася 1994 року в Харкові, Україна. Нині живе й працює у Ґраці, Австрія. Співзасновниця та учасниця cпільноти українських митців і мисткинь «ZIEGEL. Atelier». Її художня практика з 2015 року зосереджується на мові як водночас системі знаків та інструменті комунікації. Роботи художниці досліджують взаємозв’язок між формою та змістом, а також механізми сприйняття, інтерпретації і передачі інформації.
Федорова працює зі словами, графемами, фонемами й символами як об’єктами й водночас інструментами дослідження, використовуючи письмо, малюнок, мультимедіа та публічне мистецтво. Вона також досліджує етику й доцільність створення уніфікованої глобальної мови та застосування текстових методів в урбаністиці й психотерапії.
Закінчила Харківську державну академію дизайну та мистецтв (2016). Твори мисткині широко демонструвалися в Україні й за кордоном. Персональні виставки Федорової відбулися в Харкові, Києві, Дніпрі, Одесі, Івано-Франківську й Турині. Окрім того, вона брала участь у резиденціях і групових виставках у Європі, Великій Британії, Японії, Аргентині й США. Фіналістка й лауреатка низки премій, зокрема «MUHi» (2017) і конкурсу сучасного візуального мистецтва імені Натана Альтмана (2016, 2017).

ЗЕМЛЯ І НЕБО ХАРКОВА
2022
Рулони паперу, перманентний маркер
Рулони паперу, перманентний маркер
Коли Росія розпочала повномасштабну війну проти України, Харків, рідне місто художниці, занурився в темряву через відключення електроенергії. Понад рік вночі було видно зірки — досить рідкісна річ для міста з населенням 1,5 мільйона людей, раніше завжди сповненого електричного світла. Однак будь-який із видимих на небі вогнів міг виявитися ворожою ракетою або безпілотником.
В основі другої роботи — дитяча гра в класи, для якої землю ділять на секції. Гравці мають перестрибувати з однієї в іншу, не переступаючи за їхні межі. Сьогодні українську землю поділено так само — але поділено саперами, які рухаються нею квадрат за квадратом, здійснюючи розмінування. У цій грі в класи немає безпечних квадратів.