Софія Гера & Каміла Янар
Софія Гєра — мультидисциплінарна художниця з Донецька, що працює на перетині кіно, перформансу та культурного активізму. Навчалася на кінооператорському факультеті в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. У 2021 році разом із двома художниками з Донецька започаткувала мистецький проєкт «INAKSHE» — простір дослідження окупації через мистецькі практики. У 2023 році стала співзасновницею «Alarm Productions» – незалежної кінокомпанії, яка зосереджена на дослідженні та висвітленні делікатних соціально-особистісних питань у креативних документальних і гібридних фільмах.
Каміла Янар — українська художниця з Шахтарська, Донецької обл. Працює з такими медіа, як відео, фотографія та інсталяція. В більшості своїх робіт досліджує теми розкриття людської ідентичності, примусової міграції, дитинства та дорослішання. Навчалася в Донецькому художньому училищі та Харківській державній академії дизайну та мистецтв. Працювала викладачкою в художній студії «Aza Nizi Maza».
Архів в архіві, 2025
Відео, 27 хв.
Відео містить ненормативну лексику
Художниці Каміла Янар та Софія Гера знайомі ще з часів життя в Донецьку, де їхні шляхи перетнулися між 2012–2013 роках. Обидві мають різний досвід, проте їх об’єднує спільна втрата, яка стала основою для глибшого діалогу між ними. Вони почали систематично зустрічатися в 2025 році та переглядати власні архіви, що стало певним ретравматизуючим ритуалом, який спонукав до проговорення втраченого, незрозумілого, закарбованого в глибині вибору мовчати про набуті травми. За одинадцять років, що минули з моменту окупації Донецька, спогади поступово стали частиною життя — у спробах будувати його далі, «відпускаючи» або «проживаючи» минуле знову й знову. Вони викликали почуття незахищеності та відірваності від дому.
Відповіддю на пережитий досвід стигматизації людей з Донеччини і Луганщини, з яким доводилося неодноразово стикатися, стало почуття сестринства і проговорення, що допомагало пережити найболючіше. Робота пропонує глядачам опинитися по той бік перегляду архіву, підкреслюючи водночас його крихкість та ставлячи питання про межі емпатії.