« Лиш би, поняв, земля ще, блять, якась була. А то до повернення цю державу ще розберуть нахуй на корисні копалини, на мінерали, поняв, на цей весь ресурс просто. Маєш землю, а там ні ґрунту, ні мінералів, ніхуя... Усе мертве... »
— рядовий Мінерал, Сіра Земля.

Для аграрної країни на передовій ландшафт набуває особливого значення — він стає сценою, на якій традиційне «коло життя» прискорюється до нестримного, смертельного темпу. Ландшафт, сповнений тіл, вібрує на межі між життям і смертю. Те, що колись було сталим і зрозумілим, тепер тремтить і хитається, а певність бринить, як перетягнута струна. Сама форма речей ставиться під сумнів — війна деформує як матеріальне, так і нематеріальне. Війна також впливає на колективну пам'ять і сприйняття — як гіпероб'єкт з потужною гравітаційною силою, вона здатна викривляти час і простір.

У цій виставці глядач зіткнеться з новим ландшафтом війни, в якому людське тіло та навколишнє середовище перебувають у стані взаємопроникної крихкості. Представлені мистецькі роботи схоплюють точки перетину бойових дій, технологій та органічного світу. Виставка під назвою «Порожня Земля» переймає тривогу, висловлену персонажем фільму Дани Кавеліної: страх, що головна опора в цій війні буде знищена і сама земля перетвориться на «мертву», позбавлену родючого ґрунту, мінералів і життя.

Досвід виживання перетворює навколишнє середовище на психологічне дзеркало. У роботі Анатолія Бєлова «Психоделічний ліс» зображено внутрішню боротьбу за адаптацію. Ліс виглядає таємничим і апокаліптичним: дерева нагадують людські фігури, а їхні гілки — кінцівки або мутовані м’язи. Ці дерева уособлюють людські страхи, надії та страждання. У цьому ландшафті природний світ стає гібридним утворенням — можливо, хижаком, а можливо, захисником — що відображає людський стан у світі, де виживання є постійним компромісом.

«Studium des Menschen» («Дослідження людини») Лади Наконечної присвячені деформації та дегуманізації тіла. Поєднання сталевих труб з крихкими формами колін з пап'є-маше віддаляє нас від цілісного тіла і перетворює його на фрагменти. Роботи нагадують стародавні статуї та залишки будівель або пам'ятників, підкреслюючи крихкість як людського життя, так і соціального середовища, що постало перед обличчям руйнування.

Така фрагментація відображена і у спотвореному ландшафті. У «Retroville» Вікторія Підуст поєднує згенеровані образи з фотографією. Вона відтворює «природні» ландшафти з розбитих екранів пошкодженого війною торгового центру в Києві, продукуючи гібридний візуальний матеріал. Ця робота не тільки фіксує фізичні пошкодження, але й демонструє готовність нашого сприйняття до маніпуляцій з боку пошматованої, штучно створеної реальності.

Війна виявляє й етичну проблему, пов'язану з технологічним прогресом. У серії «Дрони» Вова Воротніов виявляє амбівалентну позицію сучасних військових технологій. Зведені до спрощених візуальних діаграм, дрони підкреслюють доступність і поширеність цих машин, які можуть спостерігати і наносити удари, захищати і знищувати. Серія ставить під сумнів, чи слід оцінювати технологічний прогрес за його ефективністю або за руйнівними цілями, для яких він застосовується.

Мотив руйнації також пронизує анімацію Дани Кавеліної під назвою «Сіра земля». Фільм розповідає про солдата і корову, які після вибухів несподівано отримують волю. Третім персонажем є сама земля. Виснажена війною та промисловим сільським господарством, земля представлена як жива істота, яка чинить опір. Ця стрічка, створена з використанням синтетичних матеріалів, моделює органічний світ, відображаючи роботу природи та процес руйнування в мініатюрі. Страх перед повним виснаженням породжує пророцтво «Порожньої Землі» — війни за землю без «нутрощів», вміст якої викрадений у гонитві за ресурсами.

Ця виставка є результатом співпраці між Memphis, Київською бієнале та tranzit.at, і її реалізація стала можливою завдяки фінансовій підтримці: Федерального міністерства житлового будівництва, мистецтва, культури, медіа та спорту, Фонду ERSTE, Управління культури землі Верхня Австрія, а також програмі «Культура та освіта» та «Linz Kultur Förderungen» (програми фінансування культури міста Лінц).