Як нагадує нам історик Акілле Мбембе, архів — це зовсім не нейтральне сховище пам’яті. Через наявну політику відбору, архіви встановлюють ієрархію культурної цінності. Відповідно до неї визначається те, що вартує культурної уваги — і, відповідно, збереження — а що відкидається як історичне сміття. Хоча часто ми звертаємось до архівів у пошуках відповідей, насправді вони містять дуже уривчасті записи минулого, сформовані пріоритетами й упередженнями, фетишами й фантазіями свого часу. Проте, якщо архівування може бути інструментом виключення, то воно може ставати й засобом звільнення. Так низові архівні практики, що формуються поза інституціями, можуть чинити опір стиранню, утверджуючи культурну присутність та приналежність. У часи війни та кризи ця робота стає ще більш нагальною. Коли архіви окуповують, переміщують або навмисно знищують, спільноти обʼєднуються, щоб задокументувати та зберігати вразливу реальність. У цьому зміненому архівному ландшафті багато втрачається, але й багато чого віднаходиться. Всеосяжна авторитетність архіву поступається множинності, створюючи простір для появи різних способів творення історії.

Ця виставка бере свій початок від роздумів довкола двох архівів з Великої Британії та України, об’єднаних завдяки проєкту Британської Ради: колекцій фотографки Френкі Раффлз в Університеті Сент-Ендрюса та фотокореспондента Миколи Білоконя, яким опікується Покровський історичний музей. Практики Раффлз і Білоконя були сфокусовані на спільнотах, з якими вони відчували зв’язок. Попри відстані, що розділяли їх у просторі й контексті, їхня робота має й певні спільності: документування життя робітничого класу, гендерних поділів праці та мінливого політичного ландшафту на зламі епох. У 1989 році Раффлз, що мешкала в Единбурзі, відвідала Радянський Союз (зокрема Українську Радянську Соціалістичну Республіку) разом із маленькою донькою Анною, щоб налагодити зв’язки між боротьбою жінок-робітниць у Шотландії та СРСР. Вона фотографувала жінок на заводах, у лікарнях, на будівництвах і в полях. Ці зображення склали її серію «Радянські жінки» — ліву мрію про ідеальну, емансиповану соціалістичну жінку. Це прагнення до «ідеалу» помітне й у фотографіях Білоконя, що показують кращих працівників і працівниць фабрик і колгоспів. Роботи Білоконя, створені під час його роботи кореспондентом у місцевій газеті Маяк (м. Покровськ, тоді Красноармійськ), відлунюють чисельними ідеологічними впливами тієї доби.

Ці колекції спонукають до подальших роздумів: як виникають архіви? Хто має доступ до їхнього вмісту і хто контролює знання, що вони зберігають? Яка роль архіву у воєнний час? Як архіви формують унікальні свідчення про місця, що зникли або були зруйновані? Ці питання розгортаються на тлі реальності війни, в якій Покровський історичний музей — що зберігає спадщину Білоконя — було евакуйовано, а саме місто Покровськ вже багато місяців перебуває на межі російської окупації і поступово перетворюється на руїну. У цьому контексті назва виставки «Все для всіх» — фраза з архіву Раффлз — читається і як обіцянка, і як провокація: чиї історії ми архівуємо сьогодні і для кого? Цією виставкою ми не прагнемо дати остаточні відповіді на ці питання, а радше створити простір для перетину різних мистецьких практик, що працюють з архівними матеріалами, родинною історією та документуванням. У цьому діалозі для нас важливо включити до розмови не тільки український досвід, а й звернути увагу й на інші контексти та географії, що зіштовхуються із втратою, спадщиною колоніального минулого та насильством. Отже, постає ще одне запитання — чи можемо ми створити новий архів солідарності та які обставини можуть стати цьому на заваді?

Консультантки виставки: Джессіка Герсхульц, Тетяна Костюченко, Ангеліна Рожкова, Ірина Склокіна, Кетрін Спенсер.
Авторки текстів до робіт Миколи Білоконя та Френкі Раффлз: Ірина Склокіна, Вікторія Донован.
Координація проєкту: Андрій Палаш.
Архітектура виставки: Олександр Бурлака.
Монтаж виставки: Олексій Друбич, Анна Маслова.
Переклад: Анастасія Гаразд, Юлія Куліш, Анна Лордан.
Дизайн і верстка: Олена Місюра.
За підтримки: Відділ культури, туризму та охорони культурної спадщини Покровської міської ради Донецької області; КЗ «Покровський історичний музей»; ГО «Культурний код Покровська +»; Центр міської історії Центрально-Східної Європи; Центр сучасної культури у Дніпрі; Університет Сент-Ендрюса; ERSTE Foundation; The New Democracy Fund; Данський інститут культури; Sigrid Rausing Trust.
Виставка є частиною дослідницького проєкту «Герої/ні? Робітничий портрет ХХ століття — архів і мистецька рефлексія», що відбувається за підтримки програми Британської Ради «Підтримка культурної діяльності в Україні за участю Великої Британії».