Айкан Сафоглу
Айкан Сафоглу (нар. 1984 року) створює міждисциплінарні наративи, у яких його прагнення, мрії та суперечності кидають виклик історичному часу. Привласнюючи технічні невдачі, Сафоглу здійснює інтимну роботу з пам'яттю, що ігнорує медіаумовності. Його гібридні художні форми фрагментують, відтворюють і переорієнтовують онтологічні питання у кіно, фотографії та перформансі. Художник здобув ступінь магістра образотворчих мистецтв з фотографії у Вищій школі мистецтв імені Мілтона Ейвері при Бард-коледжі, що в Аннандейлі-на-Гудзоні, штат Нью-Йорк (2014), а також ступінь магістра за програмою «Мистецтво в контексті» в Берлінському університеті мистецтв (2010). Серед нещодавніх персональних виставок Сафоглу — «Відчайдушність» у «Kulturhaus Obere Stube» (2024), «Тілець» у «Pilot», Відень (2023), «Перерва» у «Salt Galata», Стамбул (2022), «Ebbe/Flut» у «Coalmine», Вінтертур (2022) та «Я буду твоїм дзеркалом» у «Kunstverein Göttingen» (2021). Роботи митця також демонструвалися в рамках таких важливих виставкових проєктів, як «Les Rencontres d’Arles» (2021), 39-та виставка сучасного мистецтва «EVA International» (2021), «VIDEONALE.18» (2021) та 11-та Берлінська бієнале сучасного мистецтва (2020). Сафоглу нагороджений гран-прі 59-го Міжнародного фестивалю короткометражних фільмів в Обергаузені (2013) та Премією Бірґіт Юрґенссен (2021). На основі своєї художньої практики здобув ступінь доктора філософії в Академії образотворчих мистецтв у Відні (2025). Живе й працює у Відні.
РОЗЕТКА (ВІКНО-ТРОЯНДА)
2024
друк на фользі, наклеєний на акрилове скло
Люб’язно надано художником
Розетка (Вікно-троянда) – це гігантські пазли, частина яких складена на підлозі. Вони відображають контакти та історію, які пов’язують Туреччину та Німеччину в ширшому контексті Середнього Сходу. На картині зображено зал очікування на залізничному вокзалі Сіркеджі у Стамбулі. Його запроєктував німецький архітектор Август Джасмунд. Наприкінці ХІХ ст. вокзал був кінцевою східною станцією Орієнт Експресу. У 60-х рр. ХХ ст. було підписано договір про працевлаштування між Федеративною Республікою Німеччиною та Туреччиною, і ця станція стала відправним пунктом для багатьох мігрантів, які вирушали з Туреччини до Німеччини. Вікно та будівля відображають німецький орієнтальний погляд на візуальну мову Близького Сходу, зокрема Османської імперії.
1991
2026
УФ-друк на картоні
150 × 150 см
Надано художником
«1991» Айкана Сафоґлу (нар. 1984, Стамбул, Туреччина) — ребус, складений із примхливих репродукцій власних малюнків художника, дитячих фотографій і відбитків, розкиданих підлогою, наче зруйнована мозаїка.
Роботу названо «1991», бо того року, буквально за кілька місяців до розпаду Радянського Союзу, самець білухи на ім’я Тічка під час шторму втік із радянського військового об’єкта в Криму. Він проплив Чорне море і на початку 1992 року досягнув турецького міста Ґерзе, де місцева громада радо вітала його і дала йому нове ім’я, Айдин («яскравий»). Коли тварину спіймали й повернули до імпровізованого океанаріуму в Україні, вона знову втекла та припливла до Ґерзе. Учені, військові, журналісти й мешканці Ґерзе проєктували на білуху різні наративи, кожен з яких намагався визначити місце Тічки/Айдина в нових геополітичних реаліях, — що зрештою перетворило білуху на медіасенсацію.
Розсіяні зображення в роботі Сафоґлу наводять на думку про дитячі ігри, але водночас нагадують археологічні фрагменти — зокрема, знайдені в Анатолії античні галькові мозаїки, образи яких дійшли до нас лише у вигляді часткових сузір’їв. «1991» — не стільки зображення, скільки простір полеміки й переосмислення, де особисту пам’ять переплетено з геополітичними розривами: пов’язуючи розбиті дитячі спогади з макроісторіями, робота запрошує нас уявити те, що ховається під поверхнею.
Працюючи з фільмами, фотографією і перформансом, Сафоґлу збирає інтимні архіви, які переформульовують, пікселізують і фрагментують онтологічні питання. У спробі знищити власний архів образів міграції художник розриває пам’ять на шматки, які опираються об'єднанню в єдиний наратив. Розсіювання утверджується як метод дестабілізації і виживання, переосмислюючи образ «я» як за самою своєю суттю неповний та опосередкований.
Айкан Сафоґлу брав участь у виставці «Близький Схід, Далекий Захід» (3 жовтня 2025–8 січня 2026) у Музеї сучасного мистецтва у Варшаві в рамках Київської бієнале 2025 року.