Флака Халіті
Міждисциплінарна практика Флаки Халіті охоплює змішані медіа, скульптуру й просторові інсталяції. Творчість мисткині, розташована на перетині абстракції і репрезентації та оперта на художні дослідження, критичну теорію і експерименти з матеріалом, розглядає теми приналежності, суб'єктивності, стосунків між людським і тваринним світом, вимушеного переміщення, міграції, транснаціональності й територіальності. Практику Халіті також позначено її тривалим інтересом до демілітаризації естетики. Художниця досліджує взаємозв’язок режимів естетичного та логіки війни у формуванні соціально-політичного уявного в наш час.
Роботи Флаки було представлено на персональних і групових виставках в рамках великих міжнародних бієнале й інституцій, включно з Венеційською бієнале, Пусанською бієнале, «Manifesta 14», Московською бієнале, «steirischer herbst ‘22» та 14-тою Балтійською трієнале, а також у таких музеях, як «mumok», «Lenbachhaus», «Hamburger Bahnhof», «Museum Ludwig», «Lehmbruck Museum», Національна галерея Тирани тощо. Номінантка премії «Preis der Nationalgalerie» (2019) та лауреатка премії «Ars Viva Prize» (2015/16), премії Людвіга Ґіса (2019), художньої премії «Henkel Art Award» (2014), нагород від Трієнале у Фелльбаху та «mumok» тощо.
Я КРИЧУ, ТВОЄ ВІДЛУННЯ, ХТО Я?
2023
Живопис, друк, малюнок, пластикова плівка, плексиглас, світлодіоди
Кожна робота 180 × 100 см
Надано галереєю «Christine König Galerie» (Відень), галереєю «Deborah Schamon» (Мюнхен) та художницею
Представлені роботи Флаки Халіті (нар. 1982, Приштина, Косово) трактують скульптуру як загадку в русі, де форма не є фіксованим станом, а виникає з відношення. Завислі в повітрі фігури нагадують кажанів — істот, які орієнтуються за допомогою ехолокації, — перетворюючи звук на простір, а простір — на резонанс. Відчуття власного «я» тут ніколи не є прямим; воно резонує з навколишнім середовищем, змінюється і формується під його впливом.
У творчості Халіті композиція завжди передбачає множинність. Матеріальність робіт — поєднання гладкої синтетичної шкіри й крихких скелетних структур — говорить і про стійкість, і про вразливість. Крізь ці форми звивається схожа на змію сяйлива трубка, поєднуючи хижака й жертву в одну нестабільну фігуру. Таке переплетення породжує гіпотетичний третій елемент: потенційну постать дракона, провісника майбутніх міфів і гібрида, що перебуває в процесі становлення.
Інсталяція розгортається як простір трансформації, де категорії розпадаються, а значення тимчасово скасовується. Відлуння стає водночас методом і умовою існування, способом рухатися вперед у стані невизначеності. Питання «хто я?» так і не отримує відповіді, а натомість множиться. Нам пропонують новий погляд на ідентичність як на щось, що залежить від топографій, крізь які ми рухаємося.
Мистецьку практику Халіті обумовлюють вимушене переміщення, міграція і геополітичні наслідки воєнних дій на Балканах. Працюючи між Косово й Німеччиною, художниця досліджує, як сформована під їхнім впливом естетика — у фізичному й перцептивному вимірі — визначає те, що можна побачити, усвідомити чи безпечно виразити.