Джойс Джумаа
Джойс Джумаа — лівансько-канадська художниця і письменниця. Мешкає і працює у Бейруті, Монреалі й Амстердамі. У фокусі її робіт — мікроісторії Лівану, які дозволяють зрозуміти, як структури минулого впливають на теперішнє. Центральний елемент практики Джумаа — інтерес до політичної енергії, вписаної в певний простір, і суспільної психології, яка розгортається із цієї напруги. Мисткиня виставлялася в Монреальському музеї образотворчого мистецтва, кінозалі «E-flux», Музеї мистецтв «CCS Hessel», на Шарджійській трієнале архітектури, 60-й Венеційській бієнале й 35-й Люблянській бієнале графічного мистецтва. Нещодавні персональні виставки відбулися в галереї «Brunette Coleman», Канадському центрі архітектури та галереї «Eli Kerr». Лауреатка премії Фонду Гнатишина для молодих художників та премії «Baloise Award» 2025 року.
Витвори століть
2026
Папір, сірникові коробки, деревина тополі, полімерна фарба, плексиглас
Різні розміри
Надано художницею
Робота Джойс Джумаа (нар. 1998, Бейрут, Ліван) «Витвори століть» починається з епістолярного жесту: у 2015 році британський критик та історик мистецтва Джон Берджер (1926–2017) написав листа, адресованого давно померлій німецькій революціонерці-марксистці Розі Люксембурґ (1871–1919). Відштовхуючись від листа Берджера, робота Джумаа протиставляє різні способи сприйняття часу: Берджер пише у відсутнє майбутнє, Люксембурґ же у своїх в'язничних листах 1918 року міцно вкорінена в тут-і-тепер і зосереджується на безпосередній реальності — співі птахів за стінами камери.
Нова робота мисткині, створена для Київської бієнале в Інституті сучасного мистецтва KW, пропонує нашій увазі альтернативний архів: нелінійний, нефіксований, розсіяний у часі й просторі. Обрамлений лист ще наче перебуває в дорозі. Поряд — відкрита дерев’яна рама, де в компактну сітку зібрано оригінальні радянські сірникові коробки; зображення співочих птахів сусідять тут з історіями виробництва, обміну й ідеології. Разом ці елементи: письмовий стіл Берджера, тюремна камера Люксембурґ, будинки зі слідами суспільних історій опору й сучасний виставковий простір — творять синергію митей і місць, окреслюючи роботу як таку, що питає: як ми пам'ятаємо та уявляємо опір, як розповідаємо про нього?
У своїй дослідницькій кіно- й художній практиці Джумаа зосереджується на історіях, які постали під впливом конфліктів і криз. Її роботи розглядають політичний вимір звичайних побутових предметів: для мисткині вони є не нейтральним полем, а простором напруги, де зберігаються і циркулюють сила та майбутній потенціал. Сірникові коробки — кишенькові контейнери, що переходять з рук в руки, з дому в дім, мандрують через кордони, — містять у собі не лише полум’я, а й наратив. Збільшений сірник внизу виривається за рамки встановленого масштабу. Відірвані від своєї функції, ці предмети наводять на думку про подію, поставлену на паузу: горіння відкладено, історію зупинено якраз перед вибухом. «Витвори століть» Джумаа — це робота, здатна запалити політичний вогонь майбутнього.
«Витвори століть» посилаються на есей Джона Берджера «Лист до Рози Люксембурґ» (2015), вперше опублікований у «The New Statesman». Надано видавництвом.