Самія Халабі
Самія Халабі (нар. 1936, Єрусалим) — палестино-американська художниця і дослідниця. Живе й працює в Нью-Йорку. Здобула освіту в 1950-х роках на американському Середньому Заході в часи популярності абстрактного експресіонізму. Її творчість дуже близька до американських мистецьких рухів, поряд з якими Халабі розвивалася як художниця, однак також свідомо збагачена глобальними образотворчими впливами. Сьогодні вивчення художньої практики Халабі є обов’язковим для розуміння абстракції у світовій і арабській візуальній мові.
Кількість робіт, створена мисткинею за понад шість десятиліть, є величезною. Халабі — надзвичайно особлива й інноваційна постать серед свого покоління художників і художниць. Окрім того, як незалежна дослідниця Халабі зробила внесок у документування палестинського мистецтва ХХ століття, а її публікації з історії мистецтва, педагогіки й естетики вийшли в численних виданнях. Під час викладацької діяльності запровадила новаторську бакалаврську програму з образотворчого мистецтва на художніх факультетах всього Середньому Заходу США. Халабі — перша жінка, призначена на посаду доцента в Єльській школі мистецтв; обіймала цю посаду майже десятиліття.
У 2025 році мисткиня була удостоєна премії МУНХА за художню свободу. У 2024 році журі Венеційської бієнале мистецтв нагородило її спеціальною відзнакою за багаторічну роботу.
Роботи Халабі містяться в колекціях MoMA в Нью-Йорку; SFMoMA в Сан-Франциско; галереї «Tate Modern» у Лондоні; Центру Помпіду в Парижі; «Lenbachhaus» у Мюнхені; «Art Jameel Jeddah» в Дубаї; Художнього інституту Чикаго та багатьох інших.
Птаха пес
1987
3:40 хв
Земля, 1988
1:20 хв
Кінетичні картини, створені на комп’ютері Amiga; звук
Маяк, 1993/2025
6:17 хв
ЧЕРВОНА КАНАРКА й сірий павук, 1993/2025
2 хв
Кінетичні картини, створені за допомогою програми кінетичного живопису на ПК з операційною системою Windows. Звук: Кевін Натаніель і Хасан Бакр
Надано художницею і галереєю Сфер-Семлер (Бейрут/Гамбург)
Самія Халабі (нар. 1936, Єрусалим) — провідна постать сучасного абстрактного мистецтва та впливова дослідниця палестинського мистецтва. Її кінетичні абстракції, згенеровані завдяки цифровим технологіям, ґрунтуються на уявленні про живопис як темпоральний досвід, у якому зміна обрисів і форм здатна розширити наші способи бачення та мислення.
«Птаха пес» і «Земля», створені 1988 року на комп'ютері Commodore Amiga 1000 у будинку художниці в Нью-Йорку, — це анімовані роботи, де присутні рух і звук, на основі нескладної комп’ютерної програми. Перед нами динамічний простір, де форми поступово змінюються, розширюються і повертаються назад. Рух, простір і час є тут взаємозалежними поняттями, а відчуття бачення виникає в процесі руху. Творчість Халабі часто звертається до природи й історичних явищ на зразок ранньої ісламської архітектури та радянського авангарду. У її роботі «Земля» повторюване розширення і стиснення розростаються до окупації: форми переростають в інші форми й витісняють одна одну, наводячи на думку про зміну кордонів та контролю. За словами художниці, «Землю» присвячено її батьківщині, Палестині, звідки Халабі було вигнано під час Накби — розпочатого у 1948 році масового переміщення палестинського населення.
Ця тема присутня і в пізніших роботах, як-от «Маяк» і «Червона канарка й сірий павук», створених за допомогою програми кінетичного живопису, яку Халабі розробила для своєї художньої практики. Пульсуючі структури й мелодійні звуки цих робіт породжують ритм виникнення і розчинення, що нагадує ритм сигналів маяка. Через поєднання хроматичних систем Халабі інсценує зустріч між крихкими й хижими формами. Живопис перетворюється на поле живого досвіду, де комп’ютерні програми, сприйняття та політичний простір постають як процес безперервного становлення і як обшир можливостей.