Продовжуючи транснаціональний формат випуску 2023 року, Київська бієнале 2025 знову відбудеться в низці локацій у різних країнах Європи. Музей сучасного мистецтва Антверпена (M HKA) представляє окрему виставку, яка водночас є продовженням основної виставки бієнале в Музеї сучасного мистецтва у Варшаві (MSN).

Київська бієнале 2025 року проходить в умовах безпосередньої реальності воєнних злочинів, незаконних окупацій, етнічних чисток, геноциду й ширшого автократичного повороту в глобальній політиці, зокрема вторгнення Росії в Україну, брутальної операції Ізраїлю в Газі, тоталітарної теократії Ірану й диктаторського режиму в Білорусі. Реагуючи на несправедливість і злодіяння сучасних імперіалізмів, Київська бієнале 2025 історично осмислює поразки солідарностей та інтернаціоналізмів уздовж осі, окресленої кураторами як Близькосхідна Європа, що охоплює Центрально-Східну Європу, пострадянський Схід і Близький Схід. Назва виставки – «Батьківщини й периферії» – відсилає до (пост)колоніального поняття «hinterland» (периферія, задвірки); воно застосовується до довколишніх територій колишніх європейських колоній, що на них претендують метрополії. Виставкова концепція передбачає визнання економічного, географічного, культурного й політичного значення периферій у стосунку до колоніальних центрів, які вони забезпечують ресурсами.

Паралельні презентації в Музеї сучасного мистецтва у Варшаві (MSN) і Музеї сучасного мистецтва Антверпена (M HKA) висвітлюють минулі й сучасні досвіди колоніального насильства, нищення й геноциду в Близькосхідній Європі, у географічних обширах, які стали свідками непересічних історій визвольної боротьби, – сьогодні, як видається, забутих. В умовах нової хвилі насильства їх віднайдення і відновлення є нагальним завданням. Презентація в M HKA більшою мірою зосереджена на понятті «стирання» як у минулому, так і в сьогоденні: стирання людей через дегуманізацію, убивства й злочини проти людяності – стирання пам'яті – стирання нормальності повсякдення – бажання стерти довгу тінь ідеологій ХХ століття – стирання образів – стирання плюралізму в політичному спектрі – і навіть стирання інформаційних технологій, від яких ми стали залежними. У найкращому випадку ми можемо сподіватися, що нависла руйнівна загроза спонукає нас знайти шляхи визволення з-під панування логік знищення й забуття.

Для низки художників, які беруть участь у виставці, насильство війни, гноблення й переміщення є центральними темами. Досліджуючи колоніальні відносини між згасаючими європейськими метрополіями і їхніми так званими периферіями й «задвірками» за межами ЄС, Київська бієнале 2025 стверджує: доля «Великої Європи» зараз визначається на її східному прикордонні і більш віддалених просторах. Виставка прагне поєднати європейські «периферії» й заново відкрити досвіди Близькосхідної Європи, вкорінені у політичних складнощах регіону та перипетіях його історії.

Виставку в Музеї сучасного мистецтва у Варшаві організовано групою кураторів з L'Internationale – конфедерації європейських музеїв, мистецьких інституцій та університетів, одним із засновників якої є M HKA.