Ландшафт – це не лише фізичне середовище, а й потужна візуальна мова, здатна виражати, живити й відтворювати територіальну та національну ідентичність. Ландшафт – важлива частина того, як держава та її громадяни сприймають себе й представляють себе світові. «З часів неоліту влада прагне до вертикальності. З високих позицій – оскільки звідти відкривається обширний вид на низини – можна побудувати панівну перспективу».

Розглядаючи ландшафт як візуальну форму організації влади (зафіксовану в живописі, фотографії та інших медіа), ми спостерігаємо поступове й дедалі глибше проникнення в нього людини. Виставка «Вертикальний горизонт» спирається на уявлення про землю і ландшафт як поетичного й політичного суб’єкта й досліджує вплив війни на землю та її візуальні й мистецькі репрезентації. «Вертикальний горизонт» зосереджується на переході від геополітики поверхні до політичної геології й простежує еволюцію ландшафту як візуальної основи територіальної чи національно-державної ідентичності: через позначення кордонів і володінь до озброєного технологіями екстрактивістського погляду, що пронизує глибини планети.

Ландшафт більше не є феноменом суто поверхні: він набуває вертикального виміру, у якому влада й контроль простягаються від стратосфери до підземних горизонтів. Після Другої світової війни за ландшафтом спостерігали за допомогою вдосконаленої оптики винищувачів і супутників, приладів нічного бачення, дронів, самонавідного озброєння та озброєння з тепловим наведенням, нейромережевих режимів візуального сприйняття та інших передових технологій. Новопосталі технології мали підвищувати ефективність проникнення у природний ландшафт переслідуючи екстрактивістські й воєнні цілі, що відображало чимдалі більш відчужений характер наших стосунків із планетою Земля, позначених логікою насильства й експлуатації.

Як мислити планетарно у затінку війни? Як протистояти онтологічній владі вертикалі? Як зберегти людський вимір ландшафту? «Вертикальний горизонт» намагається критично осмислити вказані теми, запрошуючи до дослідження планетарних вимірів війни, географій міграції, військових технологій, поетики чорнозему й нової хтонічної міфології. За посередництва польових досліджень, художньої рефлексії і міждисциплінарних підходів виставковий проєкт запитує: як нам візуалізувати й осмислити шрами землі, шрами, спільні для планети й людини?

Виставка є колаборацією між Lentos, Київською бієнале та tranzit.at. За фінансової підтримки Федерального міністерства житлового будівництва, мистецтва, культури, медіа та спорту, ERSTE Foundation, програми DAAD Artists-in-Berlin за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини (AA) та RIBBON International.