Гіто Штеєрл
Гіто Штеєрл народилася у 1966 році в Мюнхені, Німеччина; мешкає у Берліні. Її масштабна кінорежисерська й письменницька діяльність, зосереджена на дослідженні глобального капіталізму й культурного уявного, перебуває на перетині мистецтва, філософії і політики. Персональні виставки мисткині проходили в Сінґапурському художньому музеї (2024), Портландському мистецькому музеї (2023), «Kunsthaus Graz» (2022), Національному музеї сучасного мистецтва в Сеулі (2022), Міському музеї в Амстердамі (2022), Центрі Помпіду в Парижі (2021), «Park Avenue Armory», Нью-Йорк (2019), Художньому музеї Базеля (2018), Інституті сучасного мистецтва у Бостоні (2017), Музеї сучасного мистецтва в Лос-Анджелесі (2016). Була також представлена на групових виставках в рамках Венеційської бієнале (2007, 2015, 2019, 2024), «documenta 12» (2007) та «Manifesta 5» (2004). Опублікувала збірки «Злиденні екрану» (2012) і «Мистецтво: дьюті-фрі» (2017).
ВИТІК
2024
5-канальне відео, звук, інсталяція зі структурою газопроводу
21:14 хв
Різні розміри
Надано художницею, галереєю «Andrew Kreps Gallery» (Нью-Йорк) і галереєю «Esther Schipper» (Берлін/Париж/Сеул)
Режисура: Гіто Штеєрл
Дослідження: Філіпп Ґолль
Ідея і візуальні дослідження: Олексій Радинський
Постпродукція: Крістоф Манц
Інсталяція: Мануель Рейнартц
Продукція: Люба Кнорозок для Музею образотворчих мистецтв Лейпцига
Ця робота Гіто Штеєрл (нар. 1966, Мюнхен, Німеччина) викриває взаємозв’язок потоків газу, пропаганди й теорій змови. У центрі — історія газопроводу «Північний потік» і його попередників. Відеонаратив також досліджує важливу роль «культурного трубопроводу» між Радянською Росією і (Західною) Німеччиною, який сприяв створенню інфраструктури для видобутку й транспортування викопного палива.
«Витік» вказує на зв’язок між панівною культурою, колоніалізмом і знищенням навколишнього середовища на окупованих Росією територіях корінних народів Сибіру.
Гіто Штеєрл брала участь у виставці «Близький Схід, Далекий Захід» (3 жовтня 2025–8 січня 2026) у Музеї сучасного мистецтва у Варшаві в рамках Київської бієнале 2025 року.
Інсталяцію роботи Гіто Штеєрл «ВИТІК» спільно спродюсовано Інститутом сучасного мистецтва KW (Берлін) та «Deichtorhallen» (Гамбург).
Трасники
Гіто Штеєрл і Філіпп Ґолль
2026
Одноканальне відео в інсталяції
21 хв
Надано авторським колективом
Відеоінсталяція складається з інтерв'ю з працівниками трубопроводів із колишньої НДР, відомими також як «трасники». Її створенню поклала початок виставка «Витік» у Музеї образотворчого мистецтва у Лейпцигу у 2024 році, зокрема розмови з відвідувачами й відвідувачками виставки, які в минулому працювали на нафто- й газопровідних мережах і пов’язаній з ними інфраструктурі в Радянській Україні та Росії в 1970-х–1990-х роках.
На двох «Центральних молодіжних проєктах» працювало близько 20 000 людей: по-перше, з 1976 по 1979 рік, на нафтопроводі «Дружба», який проходив через кілька частин Радянської України; по-друге, з 1982 по 1993 рік, на «Газопроводі», кілька ділянок якого припало на Радянську Росію.
З досліджень та інтерв'ю стало зрозуміло, що «трасники» займалися не тільки будівництвом і зварюванням трубопроводів. Їхня робота охоплювала й інші галузі: будівництво газокомпресорних станцій, житла, доріг, шкіл, дитячих садків, лікарень, крамниць тощо.
Інтерв’ю змальовують яскраву картину умов роботи: тісні соціальні зв'язки, виниклі далеко від дому; суперечності, відчутні за офіційними деклараціями дружби між соціалістичними державами; нездійснені надії на соціалістичний прогрес. Інтерв’ю також розкривають ієрархії і дисбаланс влади між Східною та Західною Німеччиною, які дозволяли останній експлуатувати працю східнонімецьких робітників і робітниць, що трудилися в надзвичайно суворих умовах і з великим ризиком для здоров'я.
Допомога в проведенні інтерв’ю: Вольфганґ Дубе, Армін Майкштат, Норберт Пфау, Клаус Петер Тройтель
Відео: Франк («Гофі») Гофмайстер, Штеффен Роллер
Фото: Вольфґанґ Дубе, Норберт Пфау
Дякуємо за поради й комунікацію Олафу Мюнхову