Головна виставка 6-ї Київської бієнале 2025 під назвою «Близький Схід, Далекий Захід» відбудеться в нещодавно відкритому Музеї сучасного мистецтва у Варшаві. Її організатори – кураторська група з L'Internationale, європейської конфедерації музеїв, мистецьких інституцій та університетів. На виставці буде представлено сім нових художніх робіт, а також твори з колекцій конфедерації й низку творів, наданих міжнародними музеями й галереями.

Виставка відбувається в час, коли тривають війни, окупації, етнічні чистки й геноцид, зокрема вторгнення Росії в Україну, брутальна операція Ізраїлю в Газі та ширший фашистський поворот у глобальній політиці. Назва «Близький Схід, Далекий Захід» вказує на сучасну геополітичну реальність і закликає до переорієнтації понять «Схід» і «Захід». Виставка простежує взаємопов’язані історії у регіоні, окресленому кураторами як Близькосхідна Європа, куди входять Центрально-Східна Європа, пострадянський Схід і Близький Схід. Досліджуючи (нео)колоніальні відносини між європейськими метрополіями і їхніми так званими периферіями за межами ЄС, виставковий проєкт стверджує: доля «Великої Європи» зараз кується на її східному прикордонні. Мета виставки та її реалізації у Варшаві – поєднати між собою «периферії» колишнього Заходу й заново відкрити досвіди Близькосхідної Європи, вкорінені у політичних складнощах регіону та перипетіях його історії.

«Близький Схід, Далекий Захід» зосереджується на минулих і сьогоднішніх траєкторіях колоніального насильства, нищення і геноциду в Близькосхідній Європі, де дотепер існують різні форми імперського гноблення. У цьому регіоні спроби визволення наштовхуються на війну, появу нових мурів, масові переміщення людей, політичну ненависть з боку праворадикальних сил і придушення наративів, які протистоять статус-кво. Сьогоднішнє становище вимагає екзистенційної та етичної переоцінки поняття «західні цінності» як суспільно чи політично вартісного. Чимало митців, запрошених до участі у виставці, дистанціюються від «Заходу» як ідеологічного конструкту чи від «західного мистецтва» як особливої традиції. Натомість вони віднаходять натхнення і зв'язки поза межами історій та територій, які домінували у світі впродовж останнього століття.

Виставка оприявнює матрицю сучасного й історичного насильства через різні технології і системи контролю. Художники звертаються до різноманітних стратегій картографування, маршрутизації, документування та оповіді, які проводять відвідувачів крізь взаємопов’язані контексти й досвіди, а також крізь простір і час. Роботи відстежують рух людей, товарів, культурних артефактів й актів насильства всією Близькосхідною Європою – від архівів уже зниклих залізничних мереж ХХ століття та газопроводу 1970-х років між Сибіром і Західною Німеччиною до запису вторгнення ізраїльських літаків у повітряний простір Лівану і переміщення українських музейних колекцій внаслідок російських бомбардувань.

Низка робіт реагує на несправедливість і злодіяння, вчинені минулими й сучасними імперіалізмами й колоніалізмами, історично осмислюючи роль мистецтва у життєво важливих – навіть якщо зрештою невдалих – визвольних візіях. Історія марокканського режисера, відправленого до Польщі вивчати техніки кіновиробництва в рамках підтримки Східним блоком антиімперіалістичної боротьби, феміністичний журнал «Роза» та його роль у боротьбі за автономію Курдистану, а також сучасна переоцінка спадщини українського авангарду – ось лише деякі з тих численних оповідей, що з ними познайомляться відвідувачі виставки. Історична послідовність, у якій подано ці оповіді, оприявнює нереалізовані обіцянки визвольних політичних змін, придушені мілітаризацією і радикалізацією суспільного життя в регіоні.

Для багатьох художників виставки насильство війни залишається визначальним контекстом і загальним горизонтом. Їхні роботи демонструють проникнення насильства в усі сфери життя й подальшу деградацію суспільної згуртованості й солідарності. Знищення картин і скульптур, репресії проти авторів, руйнування самої землі через війну й експлуатацію – це наслідки історії і сучасної мілітаризованої дійсності Близькосхідної Європи. Рефлексуючи травму війни, тілесність, переміщення, вигнання та окупацію, представлені твори пропонують гіркий і критичний погляд на руйнацію суспільних, екологічних та економічних структур сучасності.

В той час як почуття болю і втрати, спричинені відсутністю миру й безпеки в регіоні, сповнюють галерейні кімнати музею, виставка все ж підкреслює потенціал антиімперської політичної альтернативи для майбутнього європейського проєкту. Сьогодні, як видається, ці непересічні історії визвольної боротьби забуто; віднайти й відновити їх в умовах нової хвилі насильства – ще одне нагальне завдання.

Графічний дизайн: Аня Ґротен і Катерина Городинська

Організатори: L’Internationale, VCRC, MSN Warsaw

За підтримки: Creative Europe, Ribbon International, Sigrid Rausing Trust, Foundation for Arts Initiatives