Мова: англійська.
Місце проведення: Інститут сучасного мистецтва KW, 4-й поверх.

Вхід вільний. Реєстрація онлайн.

Панельна дискусія об’єднає художник_иць і автор_ок для розмови про особистий досвід переселення та продовження мистецької практики в нових умовах. Замість абстрактного розгляду теми дискусія запропонує обговорення реального життєвого досвіду: сприйняття і осмислення міграції, а також її перетворення на творчу діяльність. Учасники й учасниці поміркують над тим, як зміна середовища впливає на зв’язок людини з місцем, аудиторією і власним «я». Що означає продовжувати працювати деінде, далеко від дому й політичних конфліктів? Як дистанція змінює наше сприйняття свого колишнього дому, і які нові форми уваги, відповідальності чи відчуження виникають? Дискусія також висвітлить емоційні виміри переселення: почуття дезорієнтації, свободи, обмеження чи переосмислення — і те, як вони проявляються в різних художніх практиках. Поєднуючи точки зору зі сфер літератури, образотворчого мистецтва й кіно, панельна дискусія запитує, чи цей досвід однаково розгортається в різних дисциплінах, чи породжує різні реакції.

Юлія Цімафєєва — білоруська письменниця і перекладачка. Авторка шести поетичних збірок білоруською мовою і нонфікшн-книжки «Мінський щоденник», написаної англійською мовою. Дебют Цімафєєвої у США, книжка «Motherfield: Poems & Belarusian Protest Diary» («Deep Vellum», 2022) було номіновано на поетичну премію імені Дерека Волкотта. Німецькою мовою у письменниці нещодавно вийшли книжки «Ich zerschneide die Geschichte. Lyrik und Collagen» («Edition Frölich», 2025) і «Blutkreislauf» («edition.fotoTAPETA», 2025). У 2020 році Цімафєєва брала участь у білоруських протестах проти сфальсифікованих виборів президента. Відтоді живе у вигнанні в Європі. Була стипендіаткою програми DAAD «Artists-in-Berlin» (2025) і стипендіаткою програми імені Ріхарда фон Вайцзекера в Академії імені Роберта Боша (2026).

Художник Хіва К народився в Курдистані (Ірак), а наразі живе й працює у Берліні, Німеччина, та в інших країнах. У своїй мистецькій практиці поєднує скульптуру з кіно, перформансами й музикою. Досліджує пам'ять, міграцію, передачу знань і неформальну педагогіку. На художню траєкторію митця вплинули також музикознавчі студії. Роботи Хіви К виставлялися в музеях різних країн, а також на бієнале й виставках, у тому числі на Венеційській бієнале (2015) та «documenta 14» (2017). Отримав кілька нагород, зокрема премію імені Арнольда Боде на «documenta 14». З квітня 2026 року обіймає посаду професора скульптури в Брауншвейзькому університеті мистецтв (HBK).

Фарахназ Шаріфі — іранська кінорежисерка й редакторка фільмів; наразі мешкає в Німеччині. Першою або однією з перших в іранському кінематографі звернулася до особистих і сімейних архівів, переносячи архівні матеріали з царини приватного та індивідуального життя в царину колективної історії. Шаріфі відома також як кіноредакторка, а 2009 року в Ірані вийшла книжка її оповідань «Вдихаючи відкрите небо». Прем’єра найбільш нещодавнього фільму авторки, «Моя вкрадена планета», відбулася 2024 року на Берлінському кінофестивалі «Панорама». Фільм був номінований на премію Європейської кіноакадемії 2024 року й отримав понад 25 нагород. Наразі Шаріфі працює над новим кінопроєктом і своєю другою книжкою.

Азар Махмудіан — незалежна кураторка й викладачка; працює у Тегерані та інших країнах за межами Ірану. Останнім часом фокусується на колективних і самоорганізованих формах дослідження, а також на питанні анонімності в культурних практиках.